Михайло Васильович Ломоносов - не тільки видатний природодослідник, але й значний філософ-матеріаліст ХVIII століття. Свій світогляд і систему природничо-наукових поглядів Ломоносов називав «корпускулярної філософією».
Під час перебування Ломоносова в Московській слов'яно-греко-латинської академії ректором там був архімандрит Герман Концевич, а префектом - Софроній Мегалевіч, за латинську абетку посадив його ієромонах Модест Іполитович. У 1730 році його перевели в латинський граматичний клас Германа Канашевіча- синтаксис викладав йому Белець Тарасій Посніков- в російській та латинської поезії наставляв ієромонах Феофілакт Кветніцкій- слухав риторику у ієромонаха Порфирія Крайського, який після цього зайняв місце ректора училища. Академік Я.К. Грот у своїй промові на святкуванні в Академії наук ювілею М В. Ломоносова 6 квітня 1865 зазначає: «На щастя Ломоносова, класичне вчення Спаських шкіл поставило його на твердий грунт європейської цивілізації: воно поклало свою печатку на всю його розумову діяльність, відбилося на його ясному і правильному мисленні, на закінченим усім її».
М.В. Ломоносов був одним з учнів Х. Вольфа, хоча і не поділяв деяких його натурфілософських поглядів. (Християн фон Вольф (1679-1754) - знаменитий німецький вчений-енциклопедист, філософ, юрист і математик, один з найбільш помітних філософів у період після Лейбніца і до Канта.) Ломоносов знав і цінував філософське творчість Лейбніца і Декарта («Декарту ми особливо вдячні за те, що він підбадьорив вчених людей проти Арістотеля та інших філософів - в їх праві сперечатися - і тим відкрив дорогу до вільного філософствування»).
Ломоносов повністю поділяв теорію Гюйгенса про хвильову природу світла, на його фізичні погляди вплинули уявлення видатного математика і фізика Л. Ейлера, зробив значний внесок у розвиток математики, а також механіки, фізики, астрономії та ряду прикладних наук. Відомо про жвавій листуванні Ейлера з Ломоносовим, у творчості якого Ейлер високо цінував «щасливе поєднання теорії з експериментом».
Найбільш повно дидактичні ідеї М.В. Ломоносова відображені в «Проекті регламенту Московських гімназій» і в «Проекті регламенту Академічній гімназії», які мають багато спільного між собою. Ці документи розкривають підхід М.В. Ломоносова до розробки проблем організації шкільної справи в країні. Процес навчання М.В. Ломоносов рекомендував будувати на основі певних принципів. У вирішенні цього питання він використовував досвід шкіл України та Білорусії, теоретичні посилки Яна Амоса Коменського. Однак учений пішов далі і розглянув головні принципи навчання, грунтуючись на теорії пізнання і з урахуванням психології дітей.