Граммар-наці - це такі люди, які, прочитавши текст будь-якої довжини, і виявивши в ньому орфографічну помилку або опечатку, начисто втрачають здатність сприймати сенс самого тексту, тому що їх свідомість і емоційна сфера на цій самій помилку / помилці намертво фіксуються, і далі ці люди готові до втрати свідомості тільки її і обговорювати, причому в самих різких, нічим не спровокованих виразах. На оточуючих граммар-наці справляють досить тяжке враження. По-перше, це враження фантастичною тупості та обмеженості - в силу тієї самої нездатності обговорювати важливі речі, варто лише в полі зору з'явитися помилці, яку нормальна людина б на їхньому місці просто не помітив. По-друге, - злісної асоціальної агресивності. Шум, який граммар-наці готові підняти через будь-який не до місця поставленої коми, градус звинувачень у безграмотності і безкультур'я, якими вони кидаються направо і наліво, вражає уяву стороннього спостерігача. По-третє - і це, напевно, найцікавіше - приблизно в 90% Флейм, затівають навколо тієї чи іншої передбачуваної помилки, вихідного граматичного правила, за яке граммар-наці готові вмирати і вбивати, в російській мові просто немає - його або не існувало ніколи, або воно давно вже наводиться в словниках з позначкою застаріле. Власне кажучи, це третя обставина і пояснює походження граммар-наці. Ті граматичні правила, з приводу яких у різних співвітчизників розвинулися психози і фобії, за рівнем порівнянні зі страхом кастрації, сягають корінням в далеке радянське дитинство. Харчуються вони дитячим страхом перед тупий і злісної училка, перед домінантною бабусею, перед насмішками однокласників. Саме дитяча травма так міцно закарбувала у свідомість майбутніх граммар-наці всі їхні смішні й безглузді, позикові уявлення про те, що російська мова раз і назавжди кодифіковано в тих правилах, які в їхні голови вбивали в дитинстві училка і бабульки. Зрозуміло, особливо сильна ця дитяча травма у людей, у яких природного грамотності не було, і їх за орфографічні помилки сильно шпинялі оточуючі. Людині, у якої не було цієї дитячої травми, не зрозуміти ні агресивності граммар-наці, ні їх обмеженості. Особливо важко зрозуміти, чому вони так неадекватно реагують, коли приводиш їм зі словників російської мови або з російської ж класики цитати, які доводять неактуальність відстоюємо ними правила. Начебто, дорослі люди так реагувати не повинні. Весь фокус у тому, що граммар-нацизм не має ніякого відношення до дорослості й адекватності. Це болюча проекція у доросле життя жорстоких дитячих комплексів і фобій, начисто заглушають голос розуму. |