Назва «Литва» (Lituae) Вперше згадано в Кведлінбургскіх літописах в 1009. Зародження держави відносять до X-XIII століть. У міру становлення феодального ладу у балтів формувалися окремі господарські території - землі, керовані князями (уділи). Сусідні землі етнічно споріднених литовських племен об'єднувалися в політичні та військові союзи. Свідченням існування таких додержавні об'єднань вважається договір 1219 між галицько-волинськими князями і 21 литовським князем.
У договорі серед 5 старших князів згадується Міндавг (1236-1263). Успадкувавши владу в своїй долі від батька, він ок. 1240 знищив або вигнав суперників і об'єднав під своєю владою частина земель балтів. На початку XIII століття в землі балтів-язичників з південно- і з північного заходу почалося вторгнення німецьких лицарів-хрестоносців. Незабаром вони підкорили Пруссію і Лівонію, а що залишилися нескореними землі об'єдналися під захистом Литви. Перший правитель Великого князівства Литовського, Міндовг (літ. Mindaugas, 1236-1263) прийняв католицьке хрещення в 1251 і був коронований 6 липня 1253.
У XIII-XIV століттях територія Великого князівства Литовського стрімко росла і досягла берегів Чорного моря. У той же час литовські князі вели важку боротьбу з Тевтонським орденом, який був розбитий в 1410 в Грюнвальдській битві об'єднаними військами Литовських земель та Польщі.
У 1385 великий князь литовський Ягайло (Jogaila) Кревська договором зобов'язався об'єднати Литву і Польщу в персональній унії в разі його обрання польським королем. У 1386 він був коронований королем польським, а в 1387 офіційно хрестив до цього язичницькі землі східних балтів.
З 1392 Литвою фактично правив великий князь Вітовт (Vytautas), Кузен і формальний намісник Ягайла. Під час його правління (1392-1430) Литва досягла вершини своєї могутності.
Казимир Ягеллон (Kazimieras Jogailaitis, 1440-1492) розширив міжнародний вплив династії Ягеллонів - підпорядкував Польщі Пруссію, посадив свого сина на чеський і угорський трони. У 1492-1526 існувала політична система держав Ягеллонів, яка охоплювала Польщу (з васалами Пруссією і Молдовою), Литву, Чехію та Угорщину.
У 1569 була укладена унія з Польщею в Любліні (напередодні українські землі ВКЛ були приєднані до Польщі). Згідно з актом Люблінської унії Литвою і Польщею правив спільно обирається король, а державні справи вирішувалися в загальному Сеймі. Однак правові системи, армія і уряду залишалися окремими.
У XVI - XVIII століттях в Литві панувала шляхетська демократія, відбувалася полонізація шляхти і її зближення з польською шляхтою. Велике Князівство Литовське втрачало свій литовський національний характер, в ньому розвивалася польська культура.
У XVIII столітті, після Північної війни, Польсько-литовська держава занепало, потрапивши під протекторат Росії. У 1772, 1793 і 1795 роках вся територія Польщі та ВКЛ була поділена між Росією, Прусією та Австрією. Велика частина території Великого князівства Литовського була приєднана до Росії. Спроби відновити державність викликали повстання 1830-1831 і 1863-1864 рр., Що пройшли на історично литовських землях які закінчилися поразкою. У другій половині XIX століття на території колишнього Великого князівства Литовського почало формуватися національний рух.
У Першу світову війну (1915) Литва була окупована Німеччиною. 16 лютого 1918 у Вільнюсі представництво народу - Рада (Taryba) - Проголосило відновлення самостійної держави. У 1920-1922 роках воно було визнано міжнародним співтовариством. У той же час Вільнюський край був захоплений Польщею і знаходилося в її складі до вересня 1939. У 1922 в Литві була прийнята конституція, яка передбачала створення парламентської республіки. У грудні 1926 року в Литві відбувся військовий переворот, який очолив його лідер націоналістичної партії Антанас Смятона встановив авторитарний режим. 22 березня 1939 гітлерівська Німеччина пред'явила Литві ультиматум з вимогою передати їй район Клайпеди, який Литва була змушена прийняти.
За Договором про передачу Литовській Республіці міста Вільно і Віленської області і про взаємодопомогу між Радянським Союзом і Литвою від 10 жовтня 1939 року в Литві було розміщено «строго обмежена кількість радянських наземних і повітряних збройних сил». 14 червня 1940 Литві був пред'явлений ультиматум з вимогою допустити на територію країни додаткові радянські війська, відставки уряду та арешту кількох міністрів.
15 червня в Литву увійшли радянські війська. Було сформовано «Народний уряд» - 14-15 липня проведені вибори в «Народний сейм». «Народний сейм» 21 липня проголосив утворення Литовської РСР і постановив просити Верховну Раду СРСР прийняти Літовскyю РСР до складу СРСР. 3 серпня 1940 Верховна Рада СРСР задовольнив цю «прохання».
22 червня 1941, після нападу Німеччини на СРСР, надалі повстання у великих містах Литви, в Каунасі було проголошено Тимчасовий уряд Литви на чолі з Юозасом Амбразявічюсом, яке з самого початку підтримувала тісні контакти з німцями. Під час повстання загинуло близько 5000 радянських солдатів. Однак після приходу гітлерівців Тимчасовий уряд та його органи були розпущені, багато діячів заарештовано. Литва була включена в Райхскомісаріат Остланд, в рамках якої їй була надана деяка автономія. Окупаційну адміністрацію («довірчий рада») очолював генерал Пятрас Кубілюнас.
У 1941-1944 Литва була окупована нацистською Німеччиною. З 1944, коли Радянська Армія розгромила німецькі війська на території Литви, і по 1990 Литовська РСР залишалася у складі СРСР. У роки радянської влади понад 300000 жителів Литви піддалися репресіям: посиланнях і висновкам до табору. Збройний опір комуністичному режиму тривало до 1952 року, при цьому загинуло приблизно 25000 литовських партизан. Від їх рук, в свою чергу, загинуло близько 23 тисяч солдатів радянської армії і прихильників радянської влади. Окремі сутички відбувалися аж до 1957 р
За радянської влади проводилася активна індустріалізація промисловості Литовської РСР, а також розвиток і соврешенствованіе інфраструктури, зміцнення матеріально-технічної бази сільського господарства (що супроводжувалося ліквідацією хуторів і «неперспективних сіл»), розвиток культури та системи освіти. Після "проголошення незалежності" більшість промислових підприємств створених під час СРСР були віддані забуттю (як втім і у всіх країнах Балтії).
11 березня 1990 Верховна Рада Литовської Республіки проголосив акт про відновлення незалежності Литви. У лютому 1991 відновлена незалежність Літовскoй Республіки була визнана Ісландією, у серпні 1991 - Росією і міжнародним співтовариством, у вересні 1991 стала членом ООН. 6 вересня 1991 СРСР надав незалежність Литві.
У 2003 був підписаний договір про вступ Литви до Європейського Союзу, який підтвердили громадяни Литви на референдумі. 1 травня 2004 Литва вступила в Європейський Союз, в той же день і в НАТО.